Yuriy Zimenko
Цифрове портфоліо для київського дизайнера інтерʼєрів, чия робота вимагає тиші та простору — і де сайт є продовженням архітектурного мислення.
Юрій Зіменко — дизайнер інтерʼєрів і архітектор із Києва. За 12 років практики — приватні апартаменти, шоуруми, ресторани й одна меблева колекція власного авторства. На момент звернення до нас його цифрова присутність зводилася до Instagram-бібліо та папки Behance. Робіт — багато, контексту — нуль.
Завдання, яке ми сформулювали разом: побудувати не «сайт-візитку», а простір-портфоліо, де кожен інтерʼєр читається як окрема історія — з планом, концепцією, матеріалами, фінальними кадрами та маленьким текстом «що тут було важко».
Сім тижнів — від першої зустрічі до запуску першої версії з девʼятьма реалізованими проєктами.
Архітектура як
наратив
Дизайнер інтерʼєрів живе в режимі «фото-портфоліо»: красиві кадри, мінімум тексту, побажання потенційного клієнта вгадати самому. Це не те, як приймаються рішення про дім вартістю в кілька квартир.
Ми побудували структуру навколо запиту замовника, який обирає дизайнера: «розкажи мені, як ти мислиш». Кожен проєкт у Зіменка тепер має чотири шари — план, концепція, матеріали, фінал. Між ними — короткі тексти від першої особи, без жодного «створили затишний простір».
Чотиришарова сторінка проєкту
План → концепція → матеріали → фінальні кадри. Кожен шар читається окремо й працює як самостійна сторінка.
Тексти від першої особи
Без агентського «ми створили». Зіменко пише сам про вибір каменю, про дискусію з замовником, про відмову від другого поверху.
Меблева колекція як окремий розділ
Luna Orizzonte — авторська лінійка меблів — отримала свій підсайт із посиланням «купити в шоурумі».
Заявка з контекстом
Форма починається з квадратури й закінчується одним абзацом «розкажіть, як ви живете». Жодних чек-боксів.
Білий папір,
чорна фарба
Палітра свідомо вимкнена: майже білий фон (#F2F1ED — колір нефарбованої штукатурки), графіт для тексту, єдиний акцент — теплий сепія для активних станів. Жодних кольорів, які могли б конкурувати з фотографіями інтерʼєрів.
Шрифти підібрані як у архітектурному монографі: класичний серіф із гострими засічками для заголовків, технічний гротеск для тіла, моноширинний для метаданих (площа, рік, локація). Архітектор має впізнати себе.
Архітектура тиші
Aa
GT Sectra · Display / Söhne · Body / JetBrains Mono · MetaІнтерʼєр — це не кадри. Це послідовність рішень. Сайт має показати саме рішення, а не лише результат.
Тиша між
кадрами
Жодних паралаксів на фотографіях інтерʼєру — це некоректно у відношенні до архітектора. Фотографії зʼявляються повільним fade-in, тримаються нерухомо, відпускаються лише на скрол. Між проєктами — порожні екрани з номером наступної глави, як у архітектурній книзі.
Підказка курсору в галереях каже «дивитись план / дивитись фінал» — навігація між шарами одного й того ж проєкту відбувається через перемикач у верхньому правому куті, без перезавантаження сторінки.
Легкий
і довговічний
Astro як статичний генератор — швидкий, добре справляється з картинками, дозволяє писати проєкти як markdown-файли. Зображення оптимізуються в білд-тайм у три формати (AVIF, WebP, fallback JPG). Хостинг — Vercel, ребілд при кожному пуші.
Перший квартал
Замовники приходять із згадкою конкретного проєкту й конкретної фотографії — і починають розмову не з «скільки коштує», а з «можна так само у Конча-Заспі». Це інший вхід у переговори.
Я перестав пояснювати, чим я займаюсь. Тепер за мене це робить сайт.
